- глухий
- -а́, -е́.1) Який нічого не чує або недочуває. || у знач. ім. глухи́й, -хо́го, ч.; глуха́, -хо́ї, ж. Той (та), що нічого не чує або недочуває. || перен. Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий.2) Який нечітко чується; приглушений (про звуки). || перен. Прихований.3) Дуже зарослий, непрохідний, дикий, нерозчищений. Глухий кут.4) Віддалений від культурних центрів, відсталий.5) Зовсім закритий, без отворів; суцільний, непроникний. || Наглухо застебнутий, закритий (про одяг).6) перен. Дуже пізній, глибокий (про ніч, осінь і т. ін.).7) перен. Пасивний, позбавлений наступальних дій (у спортивних іграх). Глухий захист (оборона).••
Глуха́ кропива́ — трав'яниста рослина, схожа на звичайну кропиву, але не пекуча.
Глуха́ пора́ — відрізок часу, період, який характеризується застоєм, занепадом, відсутністю будь-якої діяльності.
Глухи́й при́голосний — приголосний, який вимовляється без участі голосу; прот. дзвінкий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.